На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

1906, 9.7. - Розпуск 1-ої Державної думи. РЕКАПИТАЛИЗАЦИЯ - формування більш прибуткової структури капіталу. ДИСПРАКСИЯ - Ускладнення руху, хворобливі рухи.

Еннодій

(Magnus Felix Ennodius) - латинський християнський письменник і поет. Народився біля 473 р. в Галій, помер в 521 р. Виховання і освіту отримав в Південній Італії, де, ймовірно, в 493 р. став диаконом. У 496 - 513 рр. був помічником миланского єпископа; там почалася його літературна діяльність. Пізніше він був єпископом Павії і двічі: в 515 і 517 рр. очолював папське посольство в Константінополь. З обширного, але позбавленого значних літературних достоїнств прозаїчної і поетичної творчості Еннодія мають значення як історичне джерело "Житіє Епіфанія" ("Vita Epiphanii") - життєпис його попередника на єпископській кафедрі і "Панегірик Теодоріху" ("Panegyricus dictus Theodorico"), в якому Еннодій в хронологічному порядку зі значною часткою лестощів описав діяння короля. Власне життя він описав в автобіографії в формі молитви "Дяка за своє життя" ("Eucharisticon de vita sua"). Збереглося також його "Житіє ченця Антонія. Покликання до вчення"; воно містить ради, що стосуються освіти, і каталог відомих зразків для наслідування, підкреслює роль риторики як основи всіх наук. У 28, частиною фіктивних, частиною дійсно вимовлених мовах і в 297 листах, направлених різним адресатам, в тому числі жінкам, форма переважає над змістом. Перу Еннодія належать і 170 поетичних творів різних жанрів: гімни, епиталами, епилии, панегірики, епіграми, в яких автор виявив хороше володіння формою, але мало поетичного таланту.
 

Джерело: interpretive.ru

© 2014-2022  yur.in.ua