На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Секулярізованная етика - (греч. ethika, від ethos - звичай, вдача, характер і від позднелат. saecularis - мирський, світський), етика як філософська дисципліна, що вивчає мораль, моральність, вільна від релігійних догматів про добро і зло. Етика як термін, вказуючий особливу область дослідження, уперше вживається Арістотелем. Від стоїків йде традиційне ділення філософії на логіку, фізику і етику, яка часто розумілася як наука про природу людини, тобто співпадала з антропологією: "Етика" Б. Спінози - вчення про субстанцію і її модуси. Етика - наука про повинного в системі І. Канта, який розвинув ідеї т.н. ЛИССАУЕРА ФОРМА ПРОГРЕСИВНОГО ПАРАЛІЧА - [Lissauer Н., 1901]. Атипичная форма прогресивного параліча, своєрідність якої зумовлена локалізацією патологічного процесу, що вражає переважно задні відділи головного мозку. Характерні осередкові психопатологические симптомокомплекси (афатико-агностико-апрактические розладу, епилептиформні припадки), слухові галюцинації. Недоумство розвивається повільніше, ніж при типових формах, і носить більше за лакунарний характер. СФЕРОЦИТ - (spherocyte) - еритроцит, що має неправильну, сферичну форму замість форми двовгнутого диска. У зразках крові сфероцити по розміру здаються менше, ніж нормальні еритроцити і забарвлюються більш інтенсивно. Звичайно їх присутність спостерігається у людини при деяких формах гемолитичсской анемії. Звичайно сфероцити руйнуються в селезінці. Див. також Сфероцитоз. Ангиоспазм - Спастическое звуження просвіту дрібних судин, артериол і капілярів з тимчасовим вираженим зменшенням або припиненням в них кровотока. При цьому в басейні спазмированного судини можливе формування ішемічного вогнища. ГРАМИ - (-gram) - суфікс, вказуючий запис, реєстрацію чого-небудь. Наприклад: електрокардіограма (electrocardiogram) - запис електричної активності серця, що отримується за допомогою електрокардиографа.

ПРОПП Володимир Якович (1895-1970)

- філолог-фольклорист, теоретик мистецтва. Закінчив історіко-філол. ф-т Петербург, ун-та в 1918, з 1938 проф. Ленінград. ун-та.
Відповідно до свого плану історіко-тіпол. вивчення фольклорної чарівної казки П. в 1928 опублікував "Морфологію казки" (структурно-функціональний опис казкового сюжету), а в 1946 - роботу "Істор. коріння чарівної казки" (про генетичний зв'язок казки з етногр. дійсністю, про обряд ініціації як основу пояснення сюжетної схеми чарівної казки). У 1955 вийшла кн. "Русявий. героїч. епос", що затверджувала глибинний зв'язок російських билин із стародавнішими, "догос." формами епосу, в 1963 - монографія "Русявий. аграрні свята". Посмертно видані сб. ст. "Фольклор і дійсність" (загальні і приватні питання специфіки фольклору, закономірності фольклорних форм відраженія дійсності) і учбовий курс "Русявий. казка". П. також читав курси з теорії комічного. Підсумкова оцінка праць П. забезпечує йому місце найбільш видатного фахівця-теоретика в русявий. фольклоризму 20 в.
Робота "Морфологія казки" займає особливе місце в спадщині П., виводячи його за межі власних фольклорних досліджень на дорогу методол. відкриттів, істотних для всієї гуманітарної науки 20 в. Піддаючи розчленовуванню сюжети чарівних казок, вибраних по покажчику сюжетів Аарне-Томпсона, П. виявляє, що складові їх мотиви не можуть з'єднуватися довільно, але повинні бути узагальнені в обмежене число дій-функцій, що приписуються обмеженому ж числу персонажів, і розташовані в опр. порядку. 32 функції (від відсутності і недостачі до покарання і весілля) і 7 персонажів (антагоніст-шкідник, дарувальник, помічник, царівна, відправник, герой, помилковий герой) утворюють структуру мета-сюжету чарівної казки, к-рую можна спрощено схематизувати сл. образом: візникновеніє недостачі в результаті порушення заборони і дій антагоніста-шкідника - введення в дію героя персонажем-відправником - перемога героя над антагоністом за участю дарувальника і помічника, заповнення недостачі - викриття помилкового героя і нагородження дійсного героя за участю "царівни". Для опису конкр. варіантів сюжету П. застосував формальний запис.
Відкриття П. полягає в тому, то, по-перше, функціональний аналіз (визначення функціонального значення елементів сюжету) переконливо і очевидно показує властиву даному типу текстів інваріантну структуру сюжету, по-друге, дозволяє у зв'язку з цим припустити, що саме структурні співвідношення (інваріантний аспект форми, композиція функціональних елементів) є найбільш означає, чинниками, що визначають специфіку даного явища (культурної форми в загальному випадку, жанру повествоват. фольклору в даному випадку). Отже, саме структурні співвідношення є найважливішим матеріалом для проясненія сенсу цієї специфіки. Робота П. на відміну від попередніх варіантів аналізу чарівної казки представлялася вичерпною, тобто показувала принципово обмежений набір елементів і правил їх дії (швидше, "граматику", ніж "морфологію"), роблячи його аналіз системним і уподібненим лінгвістіч. аналізу як провідному методу в межах системно-семіотіч. підходу в цілому.
Т.ч., ця робота, к-рая виявилася першим успішним і переконливим зразком конкр. структурно-функціонального аналізу, не могла не зробити великого впливу на його подальший розвиток. Проте саме тому адекватна оцінка її значення вимагала складання відповідних історико-культурних обставин. Хоча що заклала принципову можливість розвитку структурних досліджень, орієнтована на нову соссюровськую лінгвістику і істор. поетику А.Н. Веселовського, робота російських формалістів вже мала у той час означає, успіхи, знадобилося ще близько 30-ти років на те, щоб в зап. науці, у зв'язку з розвитокм структурної лінгвістики, семіотики, теорії тексту, теорії комунікації, культурології, склалася ситуація, в к-рой англ. переклад "Морфології казки" в 1958 виявився значительнейшем явищем (раніше вона наголошувалася практично тільки в роботах P.O. Якобсона). Книга зробила вплив на загальний розвиток франц. і амер. структуралізму (Барт, Тодоров, Г.Принс і ін.). Виявляється принципова близькість аналізу структури казкового жанру з вивченням парадигми міфол. мислення в структурній антропології Льові-стросса, Же.-А. Греймас вибудовує свою теорію міфол. повествоват. семантики на основі роботи П. Дальнейшее узагальнення функціональних досліджень епіч. роду словесності, що розкриває загальну "логіку повествоват. можливостей", має місце в роботах К.Бремона. Прінс розгортає последоват. формальний аналіз повного тексту казки ("Червона шапочка"). Безпосередньо у фольклоризмі на роботу П. спираються П. Маранда и М. Піп, а А. Дандис прямо використовує його методику в описах фольклору амер. індійців. У Росії ідеї П. розвиває Е.М. Мелетінський і учені Тартуско-московської структурно-семіотіч. школи (особливо В.В. Іванов і В.Н. Сокир). Ідеї П. використовуються в теорії машинного аналізу текстів ("теорія фреймів").
У культурології, окрім рез-тов фольклорно-етногр. досліджень, що спираються на відкриття П., велике значення має можливість його використання при розгляді повествоват. структур в культурно-фі-лос. аспекті, де вони предстають як універсальні культурні опосередковування категорії часу, як властиві культурі засобу його освоєння (Рікер), як осн. форма культурної комунікації, що забезпечує соціально-інформаційну адекватність віддзеркалення будь-яких тимчасових процесів. У цьому сенсі актуальним виявляється завдання дослідження історії форм (видів, жанрів) оповідання (від міфології і фольклоризму до совр. оповідних текстів мистецтва, науки і масової комунікації) як істоти. характеристики істор. розвитку культури, а також совершенствованіє герменевтіч. інструментарію аналізу загальних і приватних аспектів оповідання для актуалізації широкого спектру витягуваних з нього культурних сенсів (структурні, істор. і власне герменевтіч. аспекти щодо нової дисципліни - нарратологиі). У всіх цих випадках лінгвоцентрічеськи (і розширювально - коммуникатівно-семіотічеськи) методика П., що тлумачить, зберігає актуальність як засіб аналізу.
Відносно цієї роботи і її автора зберігається, проте, опр. подвійність. Сам П. завжди заперечував проти розширить, тлумачення своїх структурних побудов, відводячи їм роль необхідного передуватиме. описи, прагнучи не до загального осмислення змісту структурного інваріанта, але лише до його історіко-генетіч. поясненню (див. його відповідь на статтю Льові-стросса). Відношення П. до даної проблематики пояснюється його внутр. установками "фольклориста на переконання", прихильника "гетеанськой" классич. натурфілософськой традиції, к-рая несуперечливий з'єднувався у нього з марксистським історицизмом (у викладі Енгельса). Такий хід розвитку від міцності классич. традиції через короткочасний вплив новаторства "неоромантіч." епохи першої третини 20 в. до науковідной міцності істор, що знов затверджується. матеріалізму характерний як лінія розвитку нек-рих русявий. учених 20 в. (Жірмунський, В.В. Винограду і ін.). Цей розвиток супроводжувався переходом від наукових планів, що широко позначалися і різносторонніх, проектуються на культурно-філос. аспект соціально-гуманітарних наук, до спеціалізації в щодо вузькій сфері офіційно визнаної наукової дисципліни, обмежуючій можливості міждисциплінарного розвитку. Подібний варіант зміни стилю наукової діяльності відповідає осн. напряму стильової динаміки русявий. культури 20 в. (у зап.-европ. культурі в цей час зберігаються взаимодоповнюючі, урівноважені тенденції позитивістської спеціалізації і феноменологич. універсалізації, що і визначило подальшу пріоритетність зап. гуманітарної науки структуралістічеського періоду.
В цілому порівняння роботи П. із станом совр. досліджень дозволяє оцінити його досягнення як класичні, констатуючи, що часи ясномислія і чіткого виділення об'єкту дослідження пройшли.
Соч.: Морфологія казки. Л., 1928; Історичне коріння чарівної казки. Л., 1946; Російський героїчний епос. Л., 1955; М., 1958; Російські аграрні свята. Л., 1966; Спб., 1995; Фольклор і дійсність: Избр.ст. М., 1976.
Літ.: Тіпологич. дослідження по фольклору: Сб. ст. пам'яті В.Я. Проппа. М., 1975; Зарубеж. дослідження по семіотиці фольклору. М., 1985; Пам'ятні дати: До 100-летию з дня народження В.Я. Проппа; Наследие В.Я. Проппа в світовій науці // Жива старизна. 1995. № 3.
Л. Б. Шамшин

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua