На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ФОРСОВАНА НОРМАЛІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАММИ - [Landolt Н., 1955]. Швидка нормалізація показників електроенцефалограмми (зменшення або зникнення пароксизмальной активності) під впливом противосудорожного лікування хворих епілепсією, відповідна зниженню частоти або повному зникненню судорожних припадків, однак, при цьому відмічається поява психотических станів (присмеркових розладів свідомості, дисфорий, шизофреноподобних картин). На думку автора, "насильна нормалізація" ЕЕГ є коррелятором психотических епізодів. По даним С.А. Чхенкелі і Т.Ш. Геладзе [1979], цей феномен частіше за все спостерігається при скроневих формах епілепсії, а. Розряд фокальний епілептичний - збудження нейронів епілептичного вогнища, те, що не виходить далекий за його межі, ті є що не розповсюджується на інші функціональні структури. Клінічно виражається парциальним припадком, вияви якого обмежуються певним симптомокомплексом. На ЕЕГ фокального розряду локальна епілептична активність визначається як під час припадку, так і межиктальном періоді, вказуючи на локалізацію епілептичного вогнища. Гангліозідоз генерализованний - генетична патологія з аутосомно-рецессивним типом успадкування. Порушений фермент В-галактозідаза. Виражена розумова відсталість поєднується з гепатоспленомегалией, порушеннями кісткової системи. Захворювання може бути виявлене пренатально. Лікування симптоматичне. ІМУННА СИСТЕМА - Надзвичайно складна система, функції якої полягають в захисті тіла від інфекції. Основними діючими елементами цієї системи є лейкоцити, які розвиваються в кістковому мозку і вилочковой залозі. ЕКСТЕРОЦЕПТОР - (екстеро лати. capio - приймати, сприймати). Рецептор, що сприймає поступаючі із зовнішньої середи подразнення. Син.: екстсрорецептор, рецептор зовнішній.

КРЕБЕР (КгоеBег) Альфред Луіс (1876-1960)

- амер. антрополог, культуролог, етнолог, представник "істор. школи" в амер. етнології. У 1892 поступив в Колумбійський ун-т, був учнем Боаса. У 1902 захистив докт. діс. по антропології в Колумбійському ун-те. У 40-50-і рр. був одним з найбільш авторитетних і влі-ят. антропологів в США. Вніс величезний внесок до становлення академії, антропології і розвиток антропол. утворення в Америці: був засновником одного з найбільших антропол. музеїв (нині - в Берклі) і одного з перших ф-тов антропології - в Каліфорнійському ун-те. Відрізняючись широким довкола наукових інтересів, До. значно збагатив всі області антропол. досліджень (теор. антропологію, фізіч. антропологію, етнографію, археологію, лінгвістику). Його перу належить понад 500 публікацій. Осн. роботи: "Антропологія: раса, язик, культура, психологія, передісторія", 1923; "Довідкове керівництво по індійцях Каліфорнії", 1925; "Конфігурації культурного зростання", 1944; "Природа культури", 1952; "Стиль і цивілізація", 1957.
Природа культури - одна з ключових тим в роботах К. Культуру він розумів як універсальний, общечеловеч. феномен. У кожній конкр. культурі, в кожному конкр. культурному явищі завжди є щось унікальне і неповторне, але разом з тим і щось загальне (опр. моделі, патерни, культурні форми). Тоді як предметом наукового вивчення повинні бути конкр. культури, мета наукового дослідження кінець кінцем полягає у виявленні загальних патернів, тобто загальних властивостей культури взагалі. Це вимагає проведення сравнит.анализа.
Культура розглядалася До. як особлива реальність, що має свою особливу природу і підлегла собств. детермінізму. Ця теор. позиція, встановлююча несводімость культурних феноменів нижчих порядків (біол., психол., соціальних і т.п.), знайшла віддзеркалення в креберовськой концепції "надорганічного".
У невеликій роботі "Типи індіанської культури в Каліфорнії", 1904, До. вперше використовував поняття "Культурний ареал" як інструмент аналізу, оскільки між ареалами немає і не може бути чітких, різко позначених меж. Якщо в широкому культурному контексті ареали можуть розглядатися як цілісності, що володіють означає, сукупністю загальних рис, то при пильнішому розгляді вони являють собою щось неоднорідне і можуть бути розділені на субареали. Культурні ареали тісно прив'язані до природних ареалів; ця ідея До., пронизлива багато його робіт, дозволяє віднести його до основоположників культурної екології. Ісследоват. перспектива, вичленяющая культурні ареали на основі того або іншого ступеня спільності об'єднуваних ними культур, дозволяла До. вивчати культурні області як цілісності, відсовуючи на другий план відмінності в приватних елементах (холістський підхід). Осн. предметом інтересу для нього були "патерни", "конфігурації" культури(До. вперше ввів в антропологію поняття "конфігурації"); у пізніх роботах в аналогічному сенсі використовувалося поняття "стиль".
Загальні патерни властиві не тільки культурам самим по собі, але і траєкторіям їх істор. розвитку - цьому присвячена фундаментальна праця До. "Конфігурації культурного зростання", де розглядаються проблеми істор. зміни культур і нек-рих з їх осн. систем (філософії, науки, мистецтва і т.д.), конфігурації і флуктуації їх розвитку. Розглядаючи культурні системи як цілісності, До. піддав дослідженню періоди їх зародження, зростання, розквіту і занепаду. Кульмінаційні періоди розвитку розуміються їм як розгортання можливостей, закладених у відповідному культурному патерні; коли можливості патерну виявляються вичерпаними, починається період занепаду культури.
Провівши доскональний аналіз істор. розвитку найбільших світових культур (егип., кит., япон., інд., греч., рім., европ. і ін.), До. прийшов до висновку, що, не дивлячись на наявність опр. загальнихбіс, розвиток культури не підпорядкований жорстким і однозначним закономірностям: і траєкторії розвитку, і тривалість тих або інших фаз розвитку можуть розрізнятися. Наприклад, тривалість творч. періоду складає в середньому близько 300 років, але може коливатися в межах від 150 до 400 років. Кульмінації культурного розвитку можуть відбуватися повторно; напр., егип. цивілізація пережила чотири кульмінаційні періоди. У одних культурах кульмінаційні періоди можуть виявлятися в одних областях культурної діяльності, в ін. культурах - в інших. Напр., егип. і япон. культури не далечіні видатних досягнень в області філософії, а арабська не створила високих творінь в скульптурі.
Кульмінаційні періоди в екон. і политий, життя, як правило, не співпадають за часом з розквітом культурного життя. Крім того, істор. досвід показує, що період політіко-екон. могутність тієї або іншої цивілізації взагалі може не супроводжуватися скільки-небудь значущими культурними досягненнями.
Переживши період розквіту, культура не приречена на вмирання (як вважав, напр., Шпенглер), про що говорить приклад тієї ж егип. культури, к-рая неодноразово досягала пікових періодів культурного розвитку.
До. прийшов до висновку про відсутність в розвитку культур яких би то не було жорстких цикліч. закономірностей; рівно неспроможною він рахував і гіпотезу лінійного прогресу. Результати досліджень До. багато в чому спростували спекулятивні положення теорії цикліч. розвитку Шпенглера. У трактуванні До., культура є набагато гнучкішою і рухомішою суттю: вона може вбирати елементи і цілі комплекси елементів з інших культур, може відновлювати своє зростання після періодів, здавалося б, неминучого занепаду, трансформувати що є і продукувати нові культурні патерни.
До. насторожено відносився до спроб побудови антропології на психол. підставах, що робляться в рамках напряму "культура-и-особа".
Тим часом, саме він в 1918-20 вперше познайомивамер. антропол. громадськість з теоріями психоаналізу (огляди книги "Тотем і табу" Фрейда і нек-рих робіт Юнга). Більш того, він сам не уникнув захоплення психоаналізом: пройшов курс психоаналізу і навіть працював практикуючим психоаналітиком в Сан-Франциско в 1921-23.
Соч.: Handbook of the Indians of California. Wash., 1925; Configurations of Culture Growth. Berk.; Los Ang., 1944; Anthropology. Race, Language, Culture, Psychology, Prehistory. New ed., rev., N.Y., 1948; The Nature of Culture. Chi., 1952; Style and Civilizations. Itaca (N.Y.), 1957.
Літ.: Hymes D. Alfred Louis Kroeber // Language. 1961. V. 37. № 1; Steward J.H. Alfred Louis Kroeber: 1876-1960 // American Anthropologist. 1961. Vol. 63. N. 5. P. 1; Rowe J.H. Alfred Louis Kroeber: 1876-1960 // American Antiquity. 1962. V. 27. №3.
В. Г. Николаев

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua