На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

МИСЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНЕ - вигляд мислення, заснований на виділенні і аналізі основної початкової суперечності досліджуваної ситуації або задачі, що вирішується. Пошук засобу дозволу суперечності приводить до формування способу дії, останній дозволяє вирішувати цілі класи задач. М. т. засновано на аналізі внутрішніх характеристик явищ, що вивчаються, дозволяє в думках змінювати об'єкт дослідження і найбільш повно вивчати його, розкривши внутрішні характеристики і відносини. М. т. відрізняється від емпіричного мислення, заснованого на узагальненні наочно даних властивостей, що почуттєво сприймаються і відносин. М. т. ФИНАСТЕРИД - лікарська речовина, зухвала зменшення розміру предстательной залози; призначається всередину для зменшення симптомів, викликаних порушенням стоку сечі з сечового пузиря внаслідок збільшення предстательной залози. Дія препарата заснована на зменшенні андрогенний стимуляції предстательной залози, придушенні секреції ферменту, що відповідає за перетворення тестостерона в його більш активну проміжну форму 5-дсгидрокситестостсрон (5-ДГТ), що відбувається в предстательной залозі. Торгова назва: проскар (Proscar). Зворотний процес - 1. механізм взаємодії, при якому функціонування одного аспекту системи одночасно гальмує функціонування іншого, і навпаки. Синонім: Реципокний; 2. в психопатології - гіпотетичний процес, що забезпечує переважання одних симптомів розладу над іншими. Наприклад, психосоматичних симптомів на психологічними симптомами. Геміспазм особи двійчастий - Рідко зустрічається "двійчастий" гемиспазм особи, при якій судоми виявляються то на одній, то на іншій стороні особи. Описав вітчизняний невролог С.Н. Давіденков. ЧАС РЕАКЦІЇ - інтервал у часі між пред'явленням подразника і початків реакції на нього, значно зростає при рішенні складних сенсомоторних задач.

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА

- напрям в зап. культурній антропології пер. підлога. 20 в., що умовно виділяється по близькості теоретико-методол. установок його представників. К. склалася на хвилі критики органицистских і логицистских основ еволюціонізм з позицій прихильників конкретно-емпирич. пізнання в культурній антропології. Теоретично цей напрям спирався на баденской, що проводиться школою неокантианства і Ділипеєм розведення "наук про природу" - єств. наук, орієнтованих на теор. пізнання явищ природної дійсності з допомогою номотетич., генерализующих методів, і "наук про дух" - пізнання людини як творч., духовного суб'єкта і того, що їм історично створено, до-ой може здійснюватися лише через идиографич., феноменальне дослідження і розуміння. Методологічно К. сприйняла критику Боасом панлогизма генетич. методу еволюціоністів, заперечення можливості виведення закономірностей і стадій культурного розвитку, універсальних шляхів прогресу і прогрессивизма в культурі взагалі. Методол. основою систематизації матеріалу, що вивчається истор. і совр. етнич. культур для К. став диффузионизм - напрям, що спирався на пояснення культурної динаміки через процеси поширення і запозичення інновацій - процеси, що не отримали достатнього відображення в еволюційних теоріях, що виходили з розуміння культурного як реалізації іманентно властивого їй потенціалу. З позицій диффузионизма будь-яка культурна форма (мова, інститут, норма і т.д.) виникає в культурі одного разу як інновація, і далі проходить складний шлях трансформації і запозичення її іншими культурами, що реалізовується через завоювання, торгівлю, міграцію, місіонерську діяльність, наслідування і т.д. Саме ці процеси многообр. культурних контактів, через к-рі простежувалося взаимопроникновение культур, стали осн. предметом вивчення для диффузионизма. Не можна говорити про повне заперечення диффузионизмом ролі внутр. чинників в розвитку культури - про це свідчить хоч би прагнення представників диффузионизма до виявлениям для культурної спільності їх "чистої культури" - звільненої від всіх привнесених ззовні елементів - однак цим чинникам відводилася другорядна роль. Культурна дифузія, що не мала аналога в биол. розвитку, мислилася як осн. становляча специфічно человеч. культурних процесів.
Іншим важливим методол. принципом для К. став та, що знов-таки сходила до Боасу і классич. культурної антропології орієнтація на конкретно-емпирич. дослідження. Відмовившись від системного априоризма і пошуку універсального пояснить, принципу в пізнанні культури, представники К. концентрували увагу на описат. стороні вивчення культури. При фіксації дифузійних процесів осн. матеріалом для дослідників даної школи стала історія розвитку локальної культурної спільності, що виділяється по етнич. ознаці. Тільки історія культури давала можливість на досить великих тимчасових відрізках прослідити характер і наслідки культурних контактів, механізми культурної дифузії.
Одним з перших це характерне для К. поєднання макроистор. характеру дослідження з дифузійною моделлю культурної динаміки продемонстрував ньому. етнограф Ф. Гребнер, що сформулював т.н. "теорію культурних кіл", згідно до-ой предметні і інституційні культурні форми, виникаючи одного разу і неповторно, розповсюджуються з територіально-локалізованих вогнищ виникнення ( "культурних кіл") в іншу культурну спільність, розсіюючись і затухаючи "як хвилі від кинутого у воду каменя". Гребнер аналізує розподіл схожих культурних елементів (знарядь труда, навиків, естетич. канонів, пам'ятників мистецтва) і міра їх схожості між собою, на основі чого виділяє в культурній історії 12 культурних кіл, пов'язаних разл. механізмами запозичення. Опр. обмеженість теорії Гребнера виявлялася в жорсткій прив'язці "культурних кіл" до опр. етносам, в рез-ті чого значить, зміни в культурі, що виникали при длит. контакті (аккулипурации) двох етносов ( "накладенні культурних кіл") пояснювалися виникненням нового етноса, що входило в суперечність з етнич. історією людства. Евристичность застосування дифузійного методу до систематизації явищ історії культури в роботах Гребнера послужила стимулом для подальшого розвитку К.. У роботах представників т.н. Венской школи (В. Шмідт, І. Генкель, В. Копперс, М. Гузінде і інш.), що об'єдналися навколо журналу "Антропос" (1906-15), дифузійна модель Гребнера застосовувалася до аналізу історії релігії, права, хоз. діяльність, мифоепич. комплексів. Однак різноманіття культурних контактів і шляхів дифузії вимушувало дослідників все більше дробити "культурні кола", збільшувати їх число, що позбавляло переваг подібну систематизацію.
Орієнтація школи переважно на истор. матеріал обумовили проникнення дифузійного методу у власне истор. і археол. дослідження, передусім австр. і ньому. роботи О. Менгера, М. Бетака, І. Хофманна і інш. Завдяки дослідженням представників школи поняття "культурне коло" набуло достатнього поширення і в амер. культурної антропології (Г. Райе і інш.), в до-ой, однак, уявлення об етнич. цілісності "культурного кола" зазнало істот. критиці. Однак до сірок. 20 в. з розвитком соціальної антропології, що мала переважно функционалистскую орієнтацію, теорії К. втрачають популярність і сходять зі сцени. Найбільш тривалим цей процес виявився в рамках історії, де методика аналізу терр. розподілу артефактов і виявлення "культурних кіл", запропонованої Гребнером, досі застосовується в отд. дослідженнях.
К. надала істот, вплив і на характер культурно-емпирич. досліджень, що визначили вигляд культурної антропології перв. підлога. 20 в., і на розвиток власне диффузионизма як методу інтерпретації культурного матеріалу (теорія "культурних кіл" разом з инвазионизмом і культурно-центрич. концепціями становить три основних напрями застосування цього методу). Значить, вплив школа надала на герм. культурологию і филос. антропологію Е. Ротхакера, а також на дослідження в області історії культури.
Див. також Антропологія культурна.
Ллється.: Левин М.Г., "Токарев С.А. Культурно-істор. школа" на новому етапі // Сов. етнографія, 1953, № 4; Моль А. Социодінаміка культури. М.. 1973; Токарев С.А. Історія зарубіжної етнографії. М., 1978; Етнологія в США і Канаді. М.. 1989; Етнологич. наука за рубежем: Проблеми, пошуки, рішення. М., 1991; Орлова Е.А. Введеніє в соціальну і культурну антропологію. М., 1994; Graebner F. Methode der Ethnologic. Hdlb., 1911; Idem. Das Weltbild der Primitiven. Munch., 1973.
А. Г. Шейкин

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua