На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

КРИМУ-КОНГО ГЕМОРАГІЧНА ЛИХОМАНКА - (кримська геморагічна лихоманка) - вірусна хвороба, описана в 1945-1947 в Криму М. П. Чумаковим (перші згадки про клінічно схожу хворобу в Середній Азії є ще в XII в. в трудах лікаря Джурджані з Хорезма), вірус передається кліщами. Зустрічається в Краснодарської і Ставропольської областях, на території середньоазіатських республік і Казахстану, в ряді країн Південно-Східної Європи, Африки і Азії. Характеризується гострим початком, високою лихоманкою, у важких випадках - геморагічними виявами, поразкою бруньок, різкою лейкопенией, тромбоцитопенией і високою летальностью (до 25 %). Діагноз. Моральний реалізм - Аспект теорії етичного розвитку Жана Піаже, згідно з яким дитина приймає правила дорослих як щось абсолютне і непорушне. Одна з головних причин такого підкорення полягає в тому, що дитина усвідомлює нерівність сил між тими, хто встановлює правила (дорослі), і тими, хто повинен виконувати ці правила (діти). Нерівність сил тим більше очевидна, що дорослі можуть примусити дитину до слухняності, а він не має сили протистояти ім. Телеологічний - такий, що має відношення до телеологии - (від греч. telos - рід, teleos - мета), філософському вченню, що приписує процесам і явищам природи мети (доцільність або здатність до целеполаганию), які або встановлюються Богом (Х. Вольф), або є внутрішніми причинами природи (Арістотель, Г. В. Лейбніц). ГЕШТАЛЬТА, ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ - Загальний термін для позначення всіх тих принципів організації, які визначають чинники, що приводять до конкретних форм перцептивной організації. ПРОФЕСІЙНА ВІДПОВІДНІСТЬ - Абсолютно буквально - міра, в якій людина підходить, в психологічному плані, для своєї роботи.

ПАС (PAZ) Октавіо (р. 1914)

- мекс. філософ, поет, есеїст, лауреат Нобелівської премії (1900), премій ім. Т.С. Еліота (1987), М. Менендеса-и-Пелайр (1987), премії Голений. енциклопедії (1988) і інш. Перші публікації відносяться до нач. 30-х рр. У 1938-41 очолював лит. об'єднання і журн. "Тальер", в 1944-45 жил в США, з 1945 - на дипломат, службі в Парижі, зблизився з сюрреалистами, в 1962-68 - посол в Індії, в 1971-76 очолював широко відомий в Лати. Америці журн. "Плюраль". Викладав в ряді ун-тов США і Європи.
Автор більше за 50 віршованих і прозаич. книг, серед к-рих - культурологич. есе "Лабіринт самотності" (1950) і сб-ки статей з проблем філософії і естетики "Лук і ліра" (1956), "Змінний струм" (1967), "Постскриптум" (1970), "Круговорот знаків" (1971), "Знак і крюк" (1973) і інш.
Концепциї П. створені в традиціях лат. ессеизма з характерними для нього жанровим синкретизмом, підкресленими суб'єктивізмом, домінантою метафорич. мислення, використанням узагальнюючих символів, змішенням разл. филос. і естетич. нашарування. П. вибудовує свої концепції в руслі цивілізованого підходу. Основою для існування і виділення тієї або інакшої цивілізації є образ світу, що створюється в її лоні. По думці П., "ця модель зароджується в сфері несвідомого, і живить її своєрідне уявлення про час", і тому "будь-яка цивілізація- це метафора часу". Гл. критерієм для виділення цивілізацій стають не пространственно-геогр., а тимчасові категорії: П. зіставляє античну, христ. і совр. цивілізації і приходить до висновку, що остання під натиском техницизма втрачає суть часу, тому "мир як модель, як образ зникає", поступаючись місцем недовговічним і утилітарним техн. реаліям. Ця пессимистич. констатація не руйнує органічно властивого мисленню П. утопизма. Його основу складає віра поета в могутність слова, здатного змінити мир і людину. По переконанню П., схильного до парадоксів, "мова не належить нам: ми йому належимо"; поетич. слово, що виявляє нові, замежні значення, перетворює повсякденну мову, а разом з ним і дійсність. У утопич. побудовах П. також беруть участь такі фундаментальні для його мислення категорії, як аналогія (стяжение разл. значень, земного і небесного), инаковость (здатність людини або опр. культури поглянути на себе очима "іншого"), мовчання (збагнення сутностей), запредельность.
Величезне значення для розвитку лат. культурологии мала новаторська кн. У ній він досліджував мекс. нац. свідомість, але багато які спостереження і виведення розкривають особливості лат. культури загалом. П. блискуче продемонстрував, як особливості амер. історії - передусім конкиста, бувша чередою истор. і етнич. "згвалтувань", - сублімувалася в характерному для лат. комплексі мачизма (від исп. "мачо" - самець, справжній чоловік). Цей комплекс пронизує все мироотношение мексиканця, виявляючись в индивидуалистич. життєвих установках, агресивних моделях поведінки, хозяйски-поблажливому сприйнятті жінки, панібратському відношенні до смерті і т.п. Тонкий і глибокий герменевтич. аналіз дозволяє автору виявити основу нац. мировидения - опозицію "закрите" (мачо з всім набором його сверхценностей) і "відкрите" (все, здатне стати об'єктом чоловічого самоствердження). Ессе П. заклало новий напрям в лат. культурологии, звернене до дослідження структури нац. і континентальних мифологем і архетипов.
Соч.: З книги "Східний схил"; Есе різних років // Іностр. лит. 1991. № 1; El агсо у la lira. Хутро., 1983.
Ллється.: Кофман А. Утопія Октавіо Паса // Іност. літра, 1991. № 1; Zea L. La filosofia en Mexico. V. 1-2. Хутро., 1955; Perdigo L.M. La estetica de Octavio Paz. Md., 1975; Rodriguez Padron J. Octavio Paz. Md., 1975; Octavio Paz. Md., 1982.
А.Ф. Кофман

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua