На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Онтологічна провина - (Guilt). Мей виділяє три типи онтологічної провини, відповідних ипостасям бутті-в-мирі. Umwelt, або "навколишньому середовищу", відповідає провина через розділення (separation guilt), переважаюча в "розвинених" суспільствах, викликана розділенням людини і природи. Другий тип провини відбувається з нашої нездатності правильно розуміти мир інших людей (Mitwelt). Третій тип заснований на відносинах з власним "я" (Eigenwelt) і пов'язаний із запереченням нами своїх можливостей, а також з невдачами на шляху їх реалізації. Відчуття онтологічної провини, як і невротична тривога, викликає. ЗНАЧУЩІСТЬ СИГНАЛУ - одна з важливих психологічних характеристик сигналу, яка визначається відношенням інформації, що міститься в йому до значення задачі, що вирішується суб'єктом. Звичайно людина-оператор має справу з декількома рівнями 3. з, які або встановлюються ним самим, або даються в готовому вигляді. У обох випадках 3. з. є одним з визначальних чинників класифікації елементів інформаційної моделі. КАТАЛІЗАТОР ВНУТРИСЕМЕЙНОГО КОНФЛІКТУ - який-небудь об'єктивний або суб'єктивний чинник, що не є першопричиною або першоджерелом конфлікту, виниклого в сім'ї, але здатний істотно вплинути на нього, посилюючи або підтримуючи даний конфлікт. Довільна увага - один з видів уваги - психічний процес, який полягає в свідомому і активному зосередженні суб'єкта в даний момент часу на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті. Алкалоз - Порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі, що характеризується зсувом співвідношення між анионами кислот і катионами основ крові у бік збільшення катионов.

ДЕБОРИН (наст. фам. Іоффе) Абрам Моісейович

(4(16). 06. 1881, м. Упино, Литва - 8. 03. 1963, Москва) - філософ. У 1908 р. закінчив філософський ф-т Бернського ун-та. У 1907-1917 рр. - меншовик. Після Жовтневої революції порвав з меншовиками. Викладав в Комуністичному ун-ті ім. Я. М. Свердлова, Ін-ті червоної професури. Працював в Ін-ті К. Маркса і Ф. Енгельса. Директор Ін-та філософії (з 1924 по 1931). У 1926-1930 рр. - отв. редактор журн. "Під знаменом марксизму". Академік АН СРСР (1929), член президії АН СРСР (1935-1945). Філософські погляди Д. формувалися під впливом діалектичних ідей Гегеля і соціально-політичного вчення К. Маркса. Обгрунтовуючи необхідність змістовно-предметного аналізу діалектики, Д. бачив в діалектичному методі філософську теорію, що описує процеси внутрішньо суперечливого розвитку, підкреслював, що діалектика внутрішньо властива природним і історичним явищам. Історія філософії загалом розумілася Д. як боротьба матеріалістичної і ідеалістичної ліній. У дискусії 20-х рр. з проблеми співвідношення матеріалістичної філософії і природознавства Д. і його прихильників називали "діалектико-формалістами". Д. дотримувався думки, що діалектичний метод підлягає впровадженню в природознавство, а сама марксистська філософія по способах розвитку свого змісту є дедуктивною наукою. Відповідно до такого підходу Д. сприймав естественнонаучні методи і навіть самі приватні науки у вигляді "прикладних". Позицію "механицистов" він критикував за "еволюціонізм", "скасування стрибків" в розвитку і за "аналитизм" (див. "Діалектики" і "механисти"). До кон. 20-х рр. своєю організаторською діяльністю (зокрема, по випуску трудів класиків світової філософії) і філософськими роботами Д. завоював визнання як лідер радянських філософів. Виступав з доповіддю "Сучасні проблеми філософії марксизму" і заключним словом після дискусії по доповіді в квітні 1929 р. на II Всесоюзній конференції марксистсько-ленінських наукових установ (фактично це був перший з'їзд радянських філософів-марксистів). Однак невдовзі після цього "лінія Д." стала зазнавати різкої критики друкується центральній ("Правда" від 7 червня 1930 р. - в "статті трьох": М. Мітіна, В. Ральцевича, П. Юдіна, і в інш. виданнях). 25 січня 1931 р. приймається постанова ЦК "Про журнал "Під знаменом марксизму", де Д. ставиться в провину "відрив від задач будівництва соціалізму в СРСР... від задач міжнародного революційного руху", а також "нерозуміння ленінського етапу як нового рівня в розвитку філософії марксизму". У постанові вказувалося: "Відриваючи філософію від політики, не проводячи у всій своїй роботі партійності філософії і природознавства, що очолювала журнал "Під знаменом марксизму" група воскрешала одну з найшкідливіших традицій і догм II Інтернаціоналу - розрив між теорією і практикою, скочуючись в ряді найважливіших питань на позиції меньшевиствующего ідеалізму". У результаті був змінений склад редакції журналу, а також склад керівництва ряду установ, де досліджувалися проблеми філософії. Поняття "меньшевиствующий ідеалізм" стало ототожнюватися з поняттям "контрреволюційний троцкізм". Пішли репресії прихильників Д. Вськоре Д. виступив публічно з покаянням, заявивши: "Від нас потрібно повне і беззастережне роззброєння. На цій точці зору я стою, і вона є для мене обов'язковою". Д. взяв активну участь в дискредитації нек-рих вчених (напр., В. І. Вернадського в "Вістях АН СРСР" в 1933 р.). Зміна позиції, звісно, не була для нього гарантією порятунку, проте він належав до тим прочитаним "деборинцам", крим вдалося вціліти.

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua