На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ИММУНОФЛЮОРЕСЦЕНЦИЯ - (immunofluorescence) - метод визначення кількості і/або розподілу якого-небудь антитіла або антиген в тканинному зрізі. При цьому антитіла маркіруються (прямо або непрямо) за допомогою флуоресцентного барвника (наприклад, флюоресцина) і потім впливають на тканину, зріз якої вивчається за допомогою ультрафіолетового мікроскопа. У випадку прямий иммунофлюоресценции (direct immunofluorescence) маркіровка антитіла проводиться безпосередньо перед його впливом на тканину. При непрямої иммунофлюоресценции (indirect immunofluorescence) маркіровка антитіла проводиться після його з'єднання з антигеном, за. Агресія культурна - агресія, направлена на об'єкти іншої, що сприймається як чужа і ворожа, культури. Наприклад, прагнення викоренити представляючу загрозу мова іншого народу, дискредитувати його мистецтво, літературу, релігію, перекрутити його історію, поглумитися над символами віри і національного достоїнства. Вияви такої агресії надзвичайно поширені і вони звичайно передують або супроводять прямій, зокрема, військовій агресії. ДЕКОРТИКАЦИЯ - [від лати. cortex, corticis - кора; decorticatio - очищення від кори] - физиол. видалення або функціональне вимкнення кори великих півкуль мозку, вживане в експериментальній фізіології для вивчення функцій кори і взаємозв'язку її з підкорковими утвореннями мозку. Наслідування - свідоме або несвідоме Відтворення, повторення людиною того, що роблять інші люди. Наслідування - одне з основних способів придбання життєвого досвіду, особливо в дитинстві. Приватна психосоматика - вчення про психологічні особливості хворих з різними соматичними (не психічними) захворюваннями.

ПИСАРЕВ Дмитро Іванович

(1840-68) - русявий. революційний публіцист, літературний критик, філософ-матеріаліст. У 1862-66 знаходився в ув'язненні в Петропавловської міцності. Один з яскравих представників школи Чернишевського, П, був послідовним противником феодальної і буржуазної моралі. Звідси революційно-просвітницький, викривальний ("нігілістичний") пафос його виступів, направлених на спростування середньовічних релігійно-етичних догматів, ідей авторитаризму і пристосовницького, що проповідувалися ідеологами буржуазного лібералізму. Справжня моральність, по П., передбачає, "щоб людина була самим собою, щоб всяке почуття виявлялося вільно, без стороннього контролю і вигаданих стеснений". Етична концепція П. виходить з обумовленості існуючих в об-ве моральних відносин і ідей соціальними відносинами. Тому всяка зміна моральності зумовлена зрештою змінами в області матеріального життя. Соціальну апатію народної маси свого часу, нерозвиненість у селян почуття особистого достоїнства, схильність бідняків до стихійного бунта П. розглядав як результат впливу "виняткових обставин", в к-рі ставить трудящого про-у, де панує приватна власність. "Бідняк, якому суспільство відмовляє в роботі і в шматку хліба, повинен мимоволі вступити у відкриту війну з цим суспільством і вести цю війну всіма правдами і неправдами, силою і хитрістю, порушуючи безбоязно і безсовісно всі розпорядження етичного закону". П. вказував на необхідність виробітки моралі "нових людей", революціонерів, що беруть на себе відповідальність за долі народу. Услід за Чернишевським П. давав революційну інтерпретацію теорії розумного егоїзму (Егоїзму теорії), вказував на науку, раціональне знання як на основу нової моральності. Розумна людина, вважав П., не може поступати аморально. "Нові люди не грішать і не каються; вони завжди роздумують і тому роблять тільки помилки в розрахунку, а потім виправляють ці помилки і уникають їх в подальших викладеннях. У нових людей добро і істина, чесність і знання, характер і розум виявляються тотожними поняттями; чим розумніше нова людина, тим він чесніше, тому що тим менше помилок вкрадається в розрахунки, У нової людини немає причин для розладу між розумом і почуттям, тому що розум, направлений на любимий і корисний труд, завжди радить тільки те, що згідно з особистою вигодою, співпадаючою з істинними интерасами людства і, отже, з вимогами самої суворої справедливості і самого лоскітливого етичного почуття". Заснована на знанні переконаність в правоті своєї справи, по П., одне з гл. етичних якостей революціонера. Визнаючи закономірність насильної революції як можливого шляху до майбутньому об-ву, П., однак, вважав, що зіткнення між народною масою і їх угнетателями можуть привести до розгулу пристрастей і зайвого кровопролиття, "понижувального моральність" в об-ве. Щоб уникнути цього, необхідна висока етична свідомість революційних вождів, к-рі в ході революції повинні прагнути звести насилля до мінімуму. Принципи революційної моралі, що розробляються П., вплинули на совр. йому передову молодь і на революціонерів подальших поколінь. Разом з тим прагнення підпорядкувати всю людську діяльність принципам утилітаризму свідчить про історичну обмеженість етичної концепції П.

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua