На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Відношення лікар-пацієнт - (Arzt-Patient-Beziehung). Абстрактно-нейтральне позначення для моделі взаємодії, виникаючої між лікарем і пацієнтом в кожному конкретному випадку; ця модель формально і змістовно визначається структурними особливостями обох учасників взаємодії, а отже, процесом їх социализации. Лікар готується до своєї ролі у відносинах лікар-пацієнт в ході спеціальної підготовки, пацієнт отримує досвід спілкування з лікарем, хворобою більш або менш випадково. Крім того, на відносини лікар-пацієнт впливає безпосереднє оточення обох партнерів по взаємодії (практика, клініка, суспільна середа і соціальне. ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ - одна з форм завершення конфлікту, сукупність позитивних дій (рішень) самих учасників конфлікту, що припиняють противоборство мирними або силовими засоби і вирішальних (повністю або частково) проблему, яка привела до конфлікту. Р. до. - найкращий спосіб завершення конфлікту, програма-максимум в діяльності конфликтолога, що займається урегулюванням конфлікту. ФЛЮДРОКОРТИЗОН - (fludrocortisone) - синтетичний кортикостероид, вживаний для лікування захворювань надпочечников. Призначається всередину; можливі побічні ефекти: мишечная слабість, поразка кісток, шкіри і органів травлення, а також затримка рідини в організмі. Торгова назва: флоринеф (Florinef). Природне спостереження - (Naturalistic observation). Ретельне спостереження за поведінкою в реальних умовах життя, без прямого втручання дослідника. АСПИРАЦИЯ - 1. Вдихання. 2. Проникнення чого-небудь всередину при вдиху або видобування чогось назовні відсмоктування.

ЕМЕРСОН (EMERSON) Ралф Уолдо

(1803 - 82) - амер. філософ-ідеаліст, поет, розділ літературно-філософської групи трансценденталистов, прихильник аболиционизма. Випробував вплив европ. романтиків, Платона, Гете і Карлейля. Мир представлявся Е. "живою" єдністю природи (матеріального) і духа, де ведучим початком виступає духовна субстанція ("сверхдуша"), краї всі "проникає і обьем-лет", так що в кінцевому результаті мир виявляє собою рух душі, універсальної і людської одночасно. Філософія Е. визначає і його романтико-естетичні погляди: краса, подібно істині і добру, - об'єктивна властивість дійсності, явищ космосу (включаючи і життя); людина відчуває і споглядає її безпосередньо, передусім у вигляді зовнішніх "природних форм", але вже крізь ці "первинні форми" (зірки, дерево, тваринне і т. п.) просвічує духовний початок - сущностное властивість прекрасного. Більш повно краса виражається в духовно-етичних, звичайних або героїчних, діяннях особистості. Досконалість, гармоничность, цілісність - загальні характеристики прекрасного, к-рі думку людини знаходить в предметах і явищах, - корінити, на думку Е., у загальному розумі, в "сверхдуше". Свідомість індивіда виступає посередником між природою і сферою ідеального, вічного. Любов до краси, пише Е., народжує естетичний смак, а її творення - мистецтво. У худож. произв. важливо зобразити не зовнішню схожість з предметами і подіями, а їх внутрішнє значення, передати особливості культури, політики, моралі свого народу, дух епохи. Услід за Карлейлем і Реськином Е. підкреслював не тільки естетичне (виховання прекрасного смаку), але і "етичне призначення" иск-ва, відмічав єдність краси і користі. Оскільки реальні, природні об'єкти, по Е., - це емблеми, символи духовного, художник (його інтуїція) може виразити задумане тільки за допомогою символіки, прийнятою в його країні, зрозумілій в його час. Культура особистості формується поступово - від споглядання і засвоєння зовні прекрасного до розуміння і насолоди ідеальними формами, "вічними таємницями" абсолютної душі. Хотя Е. перебільшував роль "духовних вождів" людства в історії (особливо "служителів краси", вважаючи їх пророками, ясноиндцами), він справедливо вважав, що худож. геній може плідно творити лише тоді, коли його серце б'ється в УНІСОН зі своїм народом і часом, коли він спирається на самобутній "грунт народної традиції" (принцип "довір'я до себе"), Прославляючи труд (більш усього землеробський), виступаючи за справедливий розподіл багатства, Е. вважав, що совр. йому про-у, в до-ром "джерела таланту і краси... майже пересохли", а позов-у тягне життя "жалюгідне і низовинне", вороже творчої особистості. Естетіка Е. викладена в соч.: "Природа" (1836), "Про літературну мораль" (1838), "Досліди" (1841, 1844), "Обранці людства" (1850), "Суспільство і самотність" (1870).

Джерело: terme.ru

© 2014-2022  yur.in.ua