На головну сторінку   Виконання робіт на замовлення  

CPD - Спецуповноважений Державного Боргу - Руководитель федерального Бюро по управлению государственним долгом. НЕРВОВИЙ ІМПУЛЬС - Див. імпульс (4). ЛЕЙПРОРЕЛИН - (leuprorelin) - див. Аналог лютеинизирующего гормону.

НОРМА ПРАВА

- встановлене державою загальне правило поведінки, регулююче суспільні відносини і що охороняється примусовою силою держави. Формою існування Н. п. є нормативно-правові акти і інакші джерела права. Н. п. поділяються: на управомочивающие - що надають можливість діяти; ті, що зобов'язують - такі, що вимагають певної поведінки; заборонні - встановлюючі заборони на здійснення каких-л. дій або бездіяльності. Н. п. - особливий різновид соціальних норм, нарівні з нормами моралі, нормами якоїсь окремої (не державних) соціальної спільності. Від інш. норм її відрізняють, по-перше, загальний характер, свого роду обезличенность, поширення на всіх учасників суспільних відносин, незалежно від їх бажання. По-друге, Н. п., на відміну, напр., від моралі, покликана регулювати зовнішню поведінку людей, звернена до їх волі і свідомості з розрахунку на певний вчинок. Н. п. завжди розрахована на життєві ситуації, при яких існує вибір різних варіантів поведінки; саме тому учасникам суспільних відносин, які можуть поступити по-різному, вказується необхідний, належний варіант. По-третє, Н. п. відрізняється від інш. суб'єктів фактом свого підтвердження як така. Остаточно норма признається правової тільки державою. Поки повноважні органи держави не визнали її, не встали на її захист, даний норму важко розглядати як правова. Тут переглядається ще одна відмітна ознака Н. п. - забезпеченість її державною підтримкою, захистом, силою державного примушення.

Джерело: vocabulary.ru

© 2006-2019  yur.in.ua